Ресурсно -екологічна безпека України

К началу

Реалізована державою останнім часом політика «нічного сторожа» призвела до того, що на шляху розвитку вітчизняної економіки виникли наступні явища:

- з'явилися такі штучні обмеження, як відмова від обґрунтованого протекціонізму, проведення політики «дорогих грошей», звуження внутрішнього ринку, підвищення та деспеціалізація виробництв, неприступність банківських кредитів, неефективність системи оподаткування, несумлінна конкуренція тощо;

- не відрегульовані природні обмеження, пов'язані як зі споживанням ресурсів, так і з екологічним ефектом виробничої діяльності. Якщо прагнення громадян зрозуміти причини Чорнобильської катастрофи стало у свій час найважливішим фактором активізації суспільства, результатом чого стало здобуття Україною незалежності, сьогодні екологічні катастрофи сприймаються скоріше як надзвичайні ситуації, ніж як катастрофи, спровоковані порушеннями законів екогенної та техногенної безпеки. Українське суспільство практично втратило почуття небезпеки з приводу об'єктивно назріваючої в Україні екологічної катастрофи.

У системі загроз національної безпеки України сформувалася ще одна складова – ресурсно-екологічна, основні вияви якої полягають у наступному:

- інтенсивній антропогенній зміні природно-ресурсного потенціалу територій і морських акваторій в результаті не завжди екологічно обґрунтованого розміщення промислових, транспортних, комунальних та інших об'єктів;

- марнотратному використанні природних ресурсів: ресурсомістке виробництво, обумовлене низькими рівнями технологічного розвитку;

- споживчому відношенні до природних ресурсів та екологічних систем, домінуванні відомчих і тимчасових інтересів над довгостроковими;

- триваючій практиці прийняття вирішень про будівництво небезпечних об'єктів без оцінки впливів на навколишнє середовище, рівня ризику виникнення аварійних і надзвичайних екологічних ситуацій;

- неповноті правової бази природокористування з огляду як змісту, так і структури, у тому числі розпливчастості повноважень владних структур і окремих осіб відносно заходів реагування на ситуації, пов'язані з екологічною небезпекою;

- недосконалості державного екологічного регулювання, у тому числі системи платежів за забруднення навколишнього середовища, що виконують  роль джерела фінансування, а не стимулятора раціонального природокористування.

Економічна криза відсуває екологічні пріоритети на другий план. Пошук шляхів вирішення проблем навколишнього середовища відкладається до поліпшення економічної ситуації. Тим часом, економічне зростання можливе лише на основі ефективного конкурентоздатного виробництва, яке ефективно використовує всі ресурси, у тому числі й природні. Необхідно забезпечити реалізацію рішення РНБОУ «Про нейтралізацію загроз, обумовлених погіршенням екологічної та техногенної ситуації в країні», введеного в дію Наказом Президента України від 31.12.1998 р., а також сприяти виконанню завдань з економічної та екологічної безпеки України, визначених у Посиланні Президента України до Верховної Ради України на 2000 р.

У зв'язку з цим необхідно постійно звертати увагу до наступних аспектів.

1. Посилення ресурсно-екологічної небезпеки викликане негативними тенденціями, що стали загрозами економічної безпеки України в результаті пасивності з боку держави, а саме:

- зростанням частки найбільш енергоємних галузей, що виробляють проміжну продукцію;

- катастрофічною ситуацією в паливно-енергетичному комплексі;

- структурою експорту, яка збільшує технологічне відставання, сприяє деіндустріалізації країни;

- посиленням боргової залежності України;

- зростанням обсягів «тіньової» економіки.

2. Більшість наукових установ України, декларуючи свою заклопотаність сталим розвитком країни, по суті не приділяють уваги проблемам ресурсно-екологічної безпеки. Не розроблені питання підвищення дієздатності держави в сфері ресурсно-екологічної безпеки. Найважливішим кроком на шляху вирішення проблеми могла б стати підготовка наукового базису ресурсно-екологічної безпеки, що дозволить розглянути загальнометодологічні аспекти вивчення та розв'язку проблеми, включаючи питання класифікації факторів і видів екологічних загроз, концептуальні підходи до формування механізмів керування ресурсно-екологічною безпекою, визначити прикладні аспекти проблеми забезпечення ресурсно-екологічної безпеки підприємства, регіону, країни.

3. У цей час в Україні з'являються нові власники, які стають власниками об'єктів, що забруднюють навколишнє середовище, або здатних її забруднити. На цьому етапі свою роль у справі захисту навколишнього середовища повинен взяти Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, діючи у двох напрямках.

По-перше, необхідно більш активно підтримувати регулюючу функцію держави в захисті ресурсно-екологічної безпеки. Ліга підтримує пропозиції щодо доповнення природоохоронного законодавства пакетом документів про екологічне підприємництво, у тому числі законами «Про екологічне страхування», «Про фінансові механізми для реалізації програми», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про підтримку технологій і досліджень для збереження навколишнього середовища», «Про спеціальні екологічні фонди на підприємствах» та ін.

По-друге, Держкомпідприємництва повинен сприяти розвитку вітчизняного виробництва екологічно чистої продукції й вітчизняному підприємництву в сфері екологічного бізнесу, у тому числі утилізації відходів. Той, хто робить, повинен відповідати за зменшення, подальшу переробку або екологічно безпечну ліквідацію відходів, які виникають у процесі переробки. Вони повинні бути використані матеріально або енергетично.

4. Екологічний аспект може дати можливість індустріально розвиненим країнам Заходу підсилити втручання у внутрішні справи України, виявляти економічний, політичний і моральний тиск, а саме:

- встановлювати вимоги й ставити умови при наданні фінансової допомоги та кредитуванні;

- реалізовувати на ринку України застаріле, екологічно недосконале устаткування, діючи в межах програм передачі технологій індустріально розвинених держав;

- впроваджувати митні тарифи й торговельні бар'єри на екологічно небезпечну продукцію, що може вплинути на значний сектор економіки України, який орієнтований на експорт сировини та напівфабрикатів;

- переміщати екологічно небезпечні виробництва в Україну;

- ввозити в Україну та утилізувати на її території шкідливі відходи промисловості;

- реалізовувати на ринках України екологічно небезпечну продукцію.

5. Кожна партія, кожний суспільно-політичний рух повинні робити свій внесок у забезпечення ресурсно-екологічної безпеки, усвідомлюючи себе при цьому суб'єктом національної безпеки країни. Останнім часом кредити, гранти, фонди, спонсорські внески іноземного походження направляються переважно на фінансування проектів, що вирішують проблеми транскордонного характеру, а не ресурсно-екологічної безпеки.

Розглядаючи ресурсно-екологічну безпеку країни як безальтернативний шлях до її сталого розвитку, необхідно  підтримувати зусилля, спрямовані, насамперед, на:

- вирішення проблем споживання природних ресурсів з погляду їх екологічно ефективного використання, поліпшення екологічних умов проживання людини, забезпечення екологічної безпеки регіонів;

- досягнення високої соціально-економічної ефективності розвитку держави та окремих регіонів при випереджальних заходах щодо попередження екологічних ризиків на всіх етапах планування та реалізації господарських планів, програм, проектів;

- будь-яку орієнтацію соціально-економічного розвитку на ресурсозбереження та ресурсозаміщення, створення екологічно чистої техніки та технологій, продукції;

- розробку прогнозів, оцінку можливих ресурсних та екологічних загроз, що дестабілізують соціально-економічний розвиток, ресурсно-екологічних факторів і конфліктних ситуацій, а також заходів щодо згладжування факторів, що дестабілізують стійкість розвитку;

- активізацію участі в міжнародних системах ресурсної та екологічної безпеки.

У такий спосіб безальтернативний шлях до сталого розвитку країни – відмова від політики «нічного сторожу» і підвищення дієздатності держави в сфері ресурсно-екологічної безпеки.

 

 

 

 

Преступления власти

Права человека 

Справочник

Страны. Мир в цифрах. Адреса.
Статистика.
Посольства

Секреты политики

Статьи. Доклады. Комментарии