Адаптації людини до навколишнього середовища

• К началу

В історії нашої планети (від дня її формування й дотепер) безупинно відбувалися й відбуваються грандіозні процеси планетарного масштабу, що перетворюють стан Землі. З появою могутнього фактору – людського розуму – розпочався якісно новий етап в еволюції органічного світу. Завдяки глобальному характеру взаємодії людини з навколишнім середовищем він стає найбільшою геологічною силою.

Виробнича діяльність людини впливає не тільки на напрямок еволюції біосфери, а й визначає власну біологічну еволюцію.

Специфіка місця проживання людини полягає в найскладнішому переплетінні соціальних і природних факторів. На зорі людської історії природні фактори відігравали вирішальну роль в еволюції людини. На сучасну людину вплив природних факторів у значній мірі нейтралізується соціальними факторами. В нових природних і виробничих умовах людина у цей час нерідко випробовує вплив досить незвичних, а іноді надмірних і твердих факторів середовища, до яких еволюційно вона ще не готова.

Людина, як і інші види живих організмів, здатна адаптуватися, тобто пристосовуватися до умов навколишнього середовища. Адаптацію людини до нових природних і виробничих умов можна схарактеризувати як сукупність соціально-біологічних властивостей і особливостей, необхідних для стійкого існування організму в конкретному екологічному середовищі.

Життя кожної людини можна розглядати як постійну адаптацію, але наші здатності до цього мають певні межі. Також і здатність відновлювати свої фізичні та моральні сили для людини є нескінченною.

У цей час значна частина хвороб людини пов'язана з погіршенням екологічної обстановки в нашому середовищі проживання: забрудненнями атмосфери, води й ґрунту, недоброякісними продуктами харчування, зростанням шуму.

Пристосовуючись до несприятливих екологічних умов, організм людини випробовує стан напруги, стомлення. Напруга – мобілізація всіх механізмів, що забезпечують певну діяльність організму людини. Залежно від величини навантаження, ступеню підготовки організму, його функціонально-структурних та енергетичних ресурсів знижується можливість функціонування організму на заданому рівні, тобто наступає стомлення.

При стомленні здорової людини може відбуватися перерозподіл можливих резервних функцій організму, і після відпочинку знову з'являтися сили. Люди здатні переносити найсуворіші природні умови протягом відносно тривалого часу. Однак людина, яка не звикла до цих умов, в які попадає вперше, виявляється в значно меншому ступені пристосованою до життя в незнайомому середовищі, ніж її постійні мешканці.

Здатність адаптуватися до нових умов у різних людей неоднакова. Так, у багатьох людей при дальніх авіарейсах зі швидким перетинанням декількох годинних поясів, а також при змінній роботі виникають такі несприятливі симптоми, як порушення сну, падає працездатність. Інші ж адаптуються швидко.

Серед людей можна виділити два крайніх адаптивних типи людини. Перший з них – спринтер, що характеризується високою стійкістю до впливу короткочасних екстремальних факторів і поганою переносимістю тривалих навантажень. Зворотний тип – стаєр.

Цікаво, що в північних регіонах країни серед населення переважають люди типу «стаєр», що з'явилося, очевидно, результатом тривалих процесів формування популяції, адаптованої до місцевих умов.

Вивчення адаптивних можливостей людини й розробка відповідних рекомендацій має в цей час важливе практичне значення.

Тема здалася мені дуже цікавою, оскільки проблема екології дуже мене хвилює, і хочеться вірити, що наше потомство не буде так піддане негативним факторам навколишнього середовища, як у цей час. Однак, ми дотепер не усвідомлюємо важливості й глобальності тієї проблеми, яка постає перед людством щодо захисту екології. В усьому світі люди прагнуть до максимального зменшення забруднення навколишнього середовища, також і Російською Федерацією прийнятий, приміром, кримінальний кодекс, одна з глав якого присвячена встановленню покарання за екологічні злочини. Але, звичайно, не всі шляхи до подолання даної проблеми вирішені і нам варто самостійно піклуватися про навколишнє середовище та підтримувати той природний баланс, у якому людина здатна нормально існувати.