ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ

В структурі світового енергоспоживання у 1996 р. на вугілля припадало 27 % первинних енергоносіїв, тоді як на нафту - 40 %, природний газ - 23 %, ядерне паливо -7,5%, гідроенергію - 2,5 %. Провідним світовим споживачем первинної енергії у 1996 р. залишались США, де використовується майже четверта частина всіх первинних енергоносіїв, які споживаються в світі. Структура сировинного балансу електроенергетики, заданими міністерства енергетики США, у 1996 р. була такою (у відсотках, у дужках - прогноз на 2020 р.): вугілля - 52 (49), природний газ - 13 (33), ядерне паливо - 20 (8), відновлені джерела енергії - 13 (9), рідке паливо - 2 (1).

 Американські фахівці з міністерства енергетики передбачають, що до 2015 р. світові потреби в ПЕР зростуть на 54% у порівнянні з рівнем 1995 р. Майже половина приросту споживання ПЕР (45%) буде визначатися зростанням енергетичних потреб "азіатських драконів". Таке зростання обумовлюється тим, що розвиток промислового сектору є основною ланкою їх швидкого економічного зростання (зокрема, Китаю, Індії). Споживання енергії у цих країнах до 2005 р. буде на 9% більшим, ніж у США, а до 2015 р. - на 44%. Згідно з прогнозом, для країн Східної Європи та колишнього СРСР у два наступні десятиліття передбачається зростання щорічного споживання ПЕР на 1,8%, що значно поступається азіатським країнам.

 Потреби у природному газі будуть зростати найбільш динамічно (щорічно понад 3%). До 2015 р. споживання газу досягне майже 50 трлн. м3 (на 8,5% більше, ніж у 1995 р.) і випереджатиме споживання вугілля у промисловості та виробництві електроенергії. Найбільше зростання споживання газу передбачається у країнах, що розвиваються (у азіатських країнах передбачається зростання споживання газу щорічно на 8%).

 Вугілля, яке за рівнем запасів випереджає в світі всі інші види викопного палива, збереже своє значення первинного енергоносія поряд з нафтою та природним газом. Найбільшими запасами вугілля всіх типів володіють США, Китай, Австралія, Німеччина, Росія, Канада, Велика Британія та ПАР. В Росії промислові запаси вугілля розподіляються, у відсотках: Кузбас - 40, Кансько-Ачинський басейн - 28, Далекий Схід - 11, Східний Сибір, Північний регіон - 6, Північний Кавказ - 4, Урал - 2, Центральний регіон - 1.

 В середині 90-х років частина вугілля в паливно-енергетичному балансі багатьох держав перевищувала 50%, в ПАР вона склала 77%, Китаї - 76%, Польщі - 73%, Індії - 57%, Чехії - 56%, Казахстані - 56%. В США частина вугілля в ПЕБ складає 24%, в Австралії - 44%, в Росії - 20%.

 Спостерігається поступове зростання споживання вугілля в Албанії, Данії, Фінляндії, Ізраїлі - держави, де запаси вугілля вкрай малі.

 Споживання електроенергії в 2015 р. у світі зросте до 20 трлн. кВт.год, що на 75% більше, ніж у 1995 р. (11,4 трлн. кВт.год). Необхідно буде побудувати 5000 нових 300-мегаватних електростанцій. Те, яким чином електроенергія буде генеруватися та транспортуватися, вплине на здатність країн задовольняти свої енергетичні потреби та вирішувати екологічні проблеми. Розробки Світової ради з енергетики показали, що до 2020 р. очікується подвоєння попиту на електроенергію у порівнянні з 1990 р. Прогнозується, що ТЕС збільшать споживання вугілля на 2,4% (з 26,1 до 28,5%), частка топкового мазуту зменшиться на 5,1% (з 31,8 до 26,7%), а природного газу збільшиться на 1,6% (з 19,3 до 20,9%). Практично не зміняться обсяги виробництва електроенергії ГЕС (на рівні 5,7 - 5,8% від усього обсягу виробництва електроенергії), а АЕС збільшать обсяги виробництва енергії на 1,3% (з 4,5 до 5,8%).

 Енергетичний потенціал України складають як органічні викопні, природні ПЕР - уран та гідроенергія, так і поновлювані джерела енергії.

 Дамо оцінку запасів первинних викопних енергоносіїв нашої держави та енергетичного потенціалу поновлюваних джерел енергії.

 Основний органічний енергоносій у нашій державі - вугілля, кам'яне та буре. Загальні геологічні запаси кам'яного вугілля складають 94,5%, бурого - 5,5%. За загальними оцінками у надрах України може бути зосереджено до 300 млрд.т вугілля. Якщо за даними західних експертів світових запасів нафти та газу вистачить на 80-90 років, вугілля - на 350 років, то вітчизняних запасів вугілля вистачить на 400 років. Це дає можливість розглядати сучасну вугільну енергетику як пріоритетну, а вугілля - як основний енергетичний ресурс України. Балансові, позабалансові та прогнозні ресурси вугілля в Україні складають 117,3 млрд. т, розвідані запаси за категоріями А + СГ + С2 - 52,6 млрд. т, з них коксуюче вугілля -17,7 млрд. т (31%), антрацити - 8,3 млрд. т (11,5%). У розробці та підготовці для освоєння знаходяться запаси 23,6 млрд. т.

 В "Концепції структурних перетворень вугільної промисловості України в умовах розвитку ринкових відносин", яка підготовлена Мінвуглепромом України ще в 1995 р., реальний щорічний потенціал галузі оцінюється в 100 млн. т вугілля. При теплотворних властивостях 4500 - 5000 ккал/кг (18,7 - 20,8 МДж/ кг) такі обсяги видобування еквівалентні 64,3 - 71,4 млн. тонн умовного палива (т у.п.), що складає 21,4

- 23,8% загальних потреб країни в первинних ПЕР. Зараз і в перспективі вугілля буде займати провідне місце у виробництві ПЕР нашої держави. Балансові запаси вугілля на початок 90-х років складали 47 млрд. т, у тому числі коксуючих -15, енергетичних -32 млрд. т.

 Перші родовища вугілля в Україні у Донбасі були відкриті в 1721 р. Донбас у 1913 р. давав понад три чверті загального видобутку кам'яного вугілля Росії. Запаси кам'яного вугілля зосереджені в Донецькому (98% загальних запасів) та Львівсько-Волинсько-му басейнах (2%), бурого вугілля - в основному в Дніпровському басейні.

 Донецький вугільний басейн розташований на території Донецької, Луганської та східної частини Дніпропетровської областей. Вугілля Донецького вугільного басейну поділяється на кам'яне (75-90% вуглецю, теплотворність 7000 Ккал/кг) та антрацит (90-96% вуглецю, теплотворність 8600 Ккал/кг). Вугілля Донбасу характеризується підвищеною зольністю та значним вмістом сірки. Середній вміст золи у вугіллі складає до 25%, а середній вміст сірки - 2,5%. Середня глибина донецьких шахт сягає до 700 м, біля 15% шахт мають глибину понад 1000 м. Приблизно 85% вугілля міститься в пластах потужністю до 1,2 м і тільки 15% мають більшу товщину. Близько 65% пластів мають невеликий ухил, що дозволяє застосовувати механізацію, та 35% пластів мають крутий ухил.

 Львівсько-Волинський басейн розташований на півдні Волинської і на півночі Львівської областей. Основна частина запасів вугілля Львівсько-Волин-ського басейну (66%) яляє собою газове вугілля (високолетюче, енергетичне вугілля), інші запаси -перехідне вугілля від газового до жирного. Жирне вугілля характеризується високим хімічним потенціалом. Зольність вугілля становить від 5 до 35%, вміст сірки - 1,5-9%, летючих речовин - від 40% у довгополуменевому та до 26% у жирному, вологість •відповідно від 5-7,6 до 0,8-1,6%. Гумусове вугілля має такий вміст: вуглець - 81,1-85,4%, водень - 4,5-6,1%, кисень, азот, сірка- 9,2-13,1%. Пласти вугілля залягають на глибині 300-500 м, максимальна потужність пластів - 2,8 м.

 Буре вугілля видобувають на території Придніп-ровської височини, Прикарпаття та Закарпаття. Ос-новна частина палива добувається в Черкаській обл. (Ватутіно), Кіровоградській обл. (Олександрія), Житомирській (Коростишівське родовище). Вугілля залягає пластами потужністю від кількох сантимет-рів до 15-20 м і більше, глибина залягання пластів від 10 до 60 м і більше.

 Вугілля басейну м'яке, буре, гумітове. Зольність вугілля 15-45% та більше, вологість 55-60%, серед-ній вміст сірки 2,3-3,1%, вуглецю 60-70%, водню 5-6,5%, кисню та азоту 23-26%, смоли 15-16%, вихід летких речовин 45-70%. Його теплотворність сягає 1800-1900 ккал/кг. Більшу половину цього вугілля видобувають у кар'єрах відкритим способом.

 Після 2000-го року обсяг попиту на різноманітні види вугілля складатиме 170-172 млн.т, у тому числі 118-120 млн.т для енергетики. Наша держава част-ково імпортує вугілля з Польщі, Росії, Казахстану.

 Україна є однією з найстаріших нафтовидобувних держав світу. ВіДомі три нафтові райони – Прикар-патський, Дніпровське-Донецький, Причорноморсь-кий. Промислова розробка нафтових родовищ у ра-йоні Борислава почалась у 1886 р. У 1908-1910 рр. в Західній Україні видобували по 1,5-2 млн.т нафти щорічно. Це було на той час третім показником у світі (після США та Росії).

 Геологорозвідувальні роботи на нафту і газ в Україні ведуться в усіх трьох нафтогазоносних регіонах - Східному, Західному і Південному.

 Початкові потенціальні ресурси вуглеводнів України в перерахунку на умовне паливо складають 8417,8 млн.т, в тому числі нафти - 1325,7 (15,7%), газового конденсату - 380,5 млн. т (4,5%), газу вільного -6435,7 (76,5%), газу розчиненого - 275,9 млрд. м3 (3,3%). Станом на 01.01.97 р. на державному балансі налічуються 296 родовищ, з них 67 - нафтових, 10 - газонафтових і нафтогазових, 51 - нафто-газоконденсатних, 70 - газових і 98 - газоконденсатних, початкові розвідані видобувні запаси яких за категоріями А+В+С, складають 3418,2 млн. т умовного палива, тобто початкові ресурси вуглеводнів розвідані на 41%, в тому числі по нафті - 33, вільному газу - 43%. Ступінь виробленості (частка нагромадженого видобутку в початкових потенційних ресурсах) відповідно 21,4 і 24,2%. Таким чином, 6382,7 млн. т умовного палива (75,8%) вуглеводних ресурсів ще залишаються в надрах України, при цьому 5010,0 млн. т умовного палива (59%) складають нерозвідані ресурси - категорії С2 + С3 + Д1 + Д2.

 Слід відмітити, що 1531,9 млн. т у. п., або 18,2% початкових потенційних ресурсів вуглеводнів знаходяться у межах шельфів Чорного і Азовського морів, які на сьогоднішній день є одними з найперспек-тивніших районів для проведення пошуково-розвідувальних робіт.

 Ресурсна база нафтогазовидобувної промисловості України дозволяє при її ефективному використанні стабілізувати, а в перспективі підвищити видобуток нафти і газу. Однак, починаючи з 1990 р., обсяги геологорозвідувального буріння скоротились більш ніж у 7 разів, а приріст запасів - у 5 разів. Уже чотири роки підряд приріст запасів нафти і газу за-лишається меншим від їх видобутку. Дефіцит приро-сту вилучуваних запасів до видобутку триває: 1994 р. він становив 77%, 1995 р. - 44%, 1996 р. - 61%. Причиною такого стану є перш за все існуюча недо-сконала система фінансування, згідно з якою відра-хування від реалізації видобутих нафти і газу на геологорозвідувальні роботи спрямовуються в осно-вному у державний бюджет. В Україні склалась уні-кальна ситуація з організацією геолого-розвідуваль-них робіт на нафту і газ, якої немає в жодній країні з розвинутою нафтогазовою промисловістю.

 В жодній з країн світу з розвиненою нафтогазо-вою промисловістю держава не здійснює через посе-редництво бюджету фінансування пошуків і розвідки нафтових і газових родовищ. Цим займаються за власні кошти і на власний ризик нафтогазовидобувні компанії. Враховуючи світовий позитивний досвід і негативний досвід України, де існуюча система дер-жавного бюджетного фінансування призвела до роз-валу геологорозвідувальної галузі, працівники газової та нафтової промисловості пропонуватимуть внести зміни до Кодексу України про надра та ініціюва-тимуть прийняття урядових рішень, які дозволять істотним чином змінити саму систему організації та фінансування геологорозвідувальних робіт на нафту і газ. Поки не використані можливості заміни імпортованого газу першочерговими нетрадиційними газами - природних малих газових родовищ, газоконденсатних та нафтогазоконденсатних родовищ, попутного нафтового, промислових, метана вугільних родовищ, підземної газифікації вугілля. Не використовуються в промислових цілях технології термічної переробки біомаси та відходів, в тому числі вугільної промисловості

 Економічний потенціал цього направлення заміни імпортованого газу достатньо високий. Терміни окупності в основному не перевищують 1-3 років.

 Задача видобутку метану із вугільних пластів -комплексна. Дегазація вугільних родовищ вкрай необхідна з метою підвищення безпеки вугільного виробництва. Згідно з Державною Програмою з проблем розвідки, видобутку та використання метану вугільних родовищ буде виконано перерахунок запасів газу. Там же наведені дані початкового етапу видобутку, який сягнуть 387 млн. м3 на рік.

 Прикарпатський нафтогазоносний район охоплює територію вздовж північно-східних схилів Карпат. На сьогодні у Прикарпатті експлуатуються Битківське, Бориславське, Долинське, Північне-Долинське та Ріпнянське родовища. Нафта залягає на глибині 1000-3500 м. Дніпровське-Донецький нафтогазоносний район охоплює Дніпровське-Донецьку западину, простягається на 650-700 км вузькою смугою 80-150 км на Лівобережжі України. До найважливіших родовищ цього району належать Леляківське, Прилуцьке, Качанівське, Охтирське, Радченківське, Глин-сько-Розбишевське. Нафта Дніпровське-Донецького району має високу якість. Вона містить багато легких фракцій, дає високий вихід бензину, характеризується малим вмістом сірки.

 Причорноморський нафтогазоносний район охоплює Причорноморську западину, Степовий Крим, Керченський півострів, а також північно-західну частину акваторії Чорного та Азовського морів. На Керченському півострові ще у 1866 р. почались перші бурові роботи, викликані виходом нафти і газу на поверхню

 Найбільші родовища нафти знаходяться у Сумській області.Більшість значних родовищ нафти України вже вичерпані майже до проектного рівня. Наприклад, рівень нафтовилучення Леляківського родовища до-сяг 59% при проектному рівні в 62,2%, Гнідинцівсь-кого родовища відповідно - 61,1 та 62,2, Прилуцького - 53,2 та 56,6, Качанівського - 43,5 та 45,6,

 Газовиявлення в У країні відзначені ще у 1901-1902 рр. під час будівництва соляних шахт у Прикарпатті. Перші промислові надходження були отримані в районі Калушу в 1921 р. на Дашавськом) родовищі, а у 1924 р. прокладено перший газопро від від Дашави до Стрия.

 Природні горючі гази знайдені у тих же районах, що і нафта.

 Для видобування газу зараз у Прикарпатському районі експлуатуються такі основні родовища: Руд-ківське, Опарське, Ходновичське, Битківське, Калу-шське, Кадобнянське. На сьогодні запаси Дашавсь-кого родовища майже вичерпані. Воно використовується як газосховище. Природний газ Прикарпаття характеризується високим вмістом метану (до 98%).

 Дніпровське-Донецький район почав розвиватися у 50-60-х роках нашого століття. Найбільше родовище Шебелинка, на якому видобуто до половини всіх обсягів газу, отриманого з Дніпровське-Донецького району. Газові родовища цього району переважно метанові (вміст метану до 98%) з невеликою кількістю вуглекислого газу (до 3%) і азоту (до 10%). Великими родовищами газу в цьому регіоні також є Єфремівське, Співаківське, Кегечівське, Солохівсь-ке, Машевське, Більське, Качанівське, Михайлівське та інші.

 В Причорноморському нафтогазоносному районі великі родовища природного газу відкриті у Криму:

- Джанкойське, Глібовське, Задорнянське, Західно-Жовтневе, Краснополянське. Загальні запаси тут сягають 1254 млрд. м3. Родовища газу були знайдені в північному Криму ще у 1960 р., а під Азовським морем у 70-х роках. Зараз шельфові родовища залишаються переважно не розвіданими, на глибині моря менше 60 м було виявлено 10 родовищ. Найбільші родовища на шельфі південної України - це Голицинське та Шмідта.

 В експлуатації знаходяться 115 газових родовищ, балансові запаси природного газу в яких складають 830 млрд. м3. Загальні запаси природного газу за категоріями А + В + С4 складають понад 1120 млрд. м3.

 Більша частина видобутих в Україні газу і нафти в минулому припадала на свердловини глибиною 2,5-5 км, але зараз свердловини досягають глибини 4-7 км через необхідність розробки більш глибоких зон газоносних і нафтоносних пластів. Загальна кількість експлуатованих родовищ складала 208. Зараз понад 57% розвіданих запасів необхідно віднести до важ-ковидобувних.

 Згідно з Національною програмою "Нафта та газ України до 2010 року" передбачається доведення річних обсягів видобутку нафти та конденсату до 7,5 млн. т у 2010 р., з яких 2,5 млн. т буде видобуватись на шельфах Чорного та Азовського морів. До 2010 р. обсяг річного видобутку газу планується збільшити до 35,3 млн. м3, з яких на шельфі - 6,3 млрд. м3. Початкові запаси нафти та газу України складають 8,418 млрд. т у. п., з яких 6,4 млрд. т у. п. - газ, 1,3 млрд. т - нафта, 0,4 млрд. т - конденсат. Розвідані запаси України складають 1,4 млрд. т у. п., з яких газ - 1,15 трлн. м3, нафта - 153 млн. т, конденсат - 83 млн. т. Розвідані запаси вуглеводне-вої сировини України знаходяться у 297^ родовищах, з яких 80 - газові, 94 - газоконденсатні, 49 - нафто-газоконденсатні, 9 - конденсатні, 65 - нафтові.

 Зазначимо, що в Україні було досягнуто рекорд - не видобування окремих видів ПЕР: 218 млн. т вугілля у 1976 р., 14,4 млн. т нафти, у тому числі газового конденсату, в 1972 р., 68,7 млрд. м3 природного газу в 1975 р.

 Суттєве значення для підвищення рівня самоене-ргозабезпечення України мають поклади уранової руди. Наша держава займає одне з чільних місць у Європі по ЇЇ видобутку. Прогнозовані запаси уранової руди у Дніпропетровській обл. становлять 40 тис. т. Наприклад, розвіданих запасів уранової руди вистачить для виробництва ядерного палива з урахуванням кількості блоків АЕС на 150 років. Український уран після очищення містить тільки 0,7% 235ІІ, тоді як атомні реактори вітчизняних АЕС потребують 4%. В Україні відсутній замкнений цикл по виробництву ядерного палива.

 Єдиним підприємством України по видобуванню уранової руди та виробництву концентрату природного урану є Східний гірничозбагачувальний комбінат (м. Жовті Води, Дніпропетровська обл.). Майбутнє комбінату та урановидобувної галузі України в цілому пов'язано з введенням у промислову експлуатацію Новокостянтинівського уранового родовища. По запасах руди спеціалісти відносять це родовище до першої двадцятки світових уранових родовищ, проектний термін його експлуатації оцінюється в 50 років.

 Україна займає третє місце серед країн СНД за запасами торфу. Усього в нашій державі близько 2500 родовищ торфу. Балансові запаси повітряно-сухого торфу складають 2,7 млрд. т. Головним чином торфові родовища зосереджені в Поліссі, а.також у Черкаській та Львівській областях. Середня теплотворна здатність торфу - 2300 ккал/кг. Родовища горючих сланців є у Кіровоградській, Львівській, Черкаській, Закарпатській та інших областях. їх загальні запаси складають 3,7 млрд. т. У лісистих районах України (Карпати, Полісся, частково лісостеп) використовують як паливо дрова. Обсяг споживання дров складає понад 1 млн. т (у перерахунку на умовне паливо).

 Стабілізація видобутку нафти і газу в останні роки була досягнута за рахунок впровадження комплексу заходів по підвищенню ефективності використання ресурсної бази, скорочення числа бездіючих свердловин, впровадження нових методів і технологій нафто-, газо-, конденсатовилучення.

 Нарощування резервів видобутку нафти і газу в Україні можливе лише при прискоренні введення в експлуатацію нових вже відкритих нафтових і газових родовищ, буріння на вже розвіданих родовищах додаткових свердловин, залучення іноземних та вітчизняних інвестицій, технологічних та технічних засобів з метою впровадження нових технологій підвищення нафтовилучення, реконструкції та технічного переоснащення виробництва. На основних нафтових родовищах вже досягнуто нафтовилучення, близьке до проектного. Становище галузі ускладнюється надзвичайно низьким рівнем розрахунків за спожитий газ. Це не дозволяє не тільки вводити в експлуатацію нові родовища і свердловини, а й підтримувати в належному стані існуючі потужності.

 У деяких випадках перспективним є залучення до використання малих родовищ. До малих родовищ в Україні віднесені такі газові, газоконденсатні та на-фтогазоконденсатні родовища, які мають відносно невеликі запаси газу, що є причиною малих дебітів свердловин та незначного його видобутку. Основними проблемами, які заважають традиційному використанню малих газових родовищ, є: недорозвідка, непромислові запаси, малі дебіти, складності з розконсервацією свердловин, відсутність відповідного устаткування, далекі відстані для транспортування невеликих обсягів газу тощо.

 Проаналізуємо природний потенціал України для розвитку НВДЕ.

 Видобуток первинних ПЕР і виробництво електроенергії в Україні в 1990 - 1998 рр., а також перспективи видобування первинних ПЕР і виробництва електроенергії в Україні до 2010 року приведені відповідно в табл. 1.1 та 1.2.

 Важливими потенційними ресурсами є:

1) гідроресурси - 4,32 млн. т у.п.;

2) вітроенергетика (до 2010 р. - 0,8-1,0 ГВт, щорічне виробництво до 2 млрд. кВт.год);

3) сонячна, геотермальна енергія (до 2010 р. щорічне виробництво до 11 млн. т у.п.).

4) біогаз, утилізація відходів (щорічне виробництво до 10 млн.т органічного палива).

 Загальний технічно-можливий потенціал НПДЕ нашої держави складає близько 78 млн. т у. п. на рік (100%), який за напрямками використання розподіляється таким чином: вітроенергетика - 24,6 млн. т у.п. (31,4%), мала гідроенергетика - 2,24 (2,865), сонячна енергетика - 4,92 (6,292), біоенергетика -21,2 (27,11), штучні горючі гази та метан шахтних родовищ -13,2 (16,88), інші напрямки використання джерел енергії (геотермальна енергетика, теплона-сосні установки, ріпакова олія, спирти, водопаливні емульсії, техногенні родовища, гумові відходи) -12,03 млн. т у.п. (15,38%).

 Гідроелектроенергія. Потенційні ресурси потужних ГЕС складають до 4700 МВт. Потенційні ресурси (сумарні) малих річок України складають близько 2400 МВт. На цих річках існують 27 тис. ставків та водосховищ місцевого водогосподарського призначення, на яких можуть бути споруджені міні та мікроГЕС потужністю 5-250 кВт.

 У 1958 р. загальна потужність міні-ГЕС в Україні становила 65 тис.кВт. При оцінці потенційних запасів малих та середніх річок України виявлена можливість побудови понад 2300 малих і середніх ГЕС, які можуть виробити за середньоводний рік близько 4 млрд. кВт. год електроенергії. Понад три чверті цих запасів припадає на долю річок Карпат.

 Вітроенергетика. Розвиток вітроенергетики в Україні обумовлений наявністю великого технічно доступного потенціалу енергії вітру на території країни. Для розміщення вітроенергетичних установок (ВЕУ) можуть використовуватися площі, які не були задіяні у господарстві, пасовиська та безлісні ділянки гір, мілководні акваторії штучних та природних водоймищ, озер, лиманів, заток і морів. Так, в затоці Азовського моря, Сивашу, що має площу акваторії близько 2700 км2, є потенційна можливість розмістити до 135 тис. МВт загальної потужності вітроенергетичних станцій (ВЕС). Для спорудження ВЕС може бути використана практично вся площа Азовського моря, а в Чорному морі лише на Одеській банці є можливість розмістити ВЕС установленою потужністю до 20 тис. З урахуванням ділянок на суші загальний потенціал території, де можуть бути розміщені ВЕС, перевищує нинішнє виробництво електроенергії в Україні.

 Найбільші середньорічні швидкості вітру, що перевищують 5 м/с, спостерігаються в приморських районах, південних степах і Донбасі. Ці території, а також гірські райони Карпат і Криму є найбільш перспективними з точки зору використання енергії вітру. Але ж у гірських районах, які являють собою зону активного вітру, існують деякі обмеження для використання вітрової енергії. Тут повітряні потоки відзначаються сильною турбулентністю, різкою зміїною швидкості та напрямку вітру. Для надійної екс-Іплуатації ВЕУ, наприклад у Карпатах, вважається придатною лише 1 - 2 % території.

 Сонячна енергія. В Україні річне надходження сонячного випромінювання складає 3500-5200 МДж/ м2, що знаходиться на одному рівні з країнами, які активно використовують сонячні колектори (США, іімеччина, Швеція та ін.). Наприклад, тривалість хшячного сяяння по Києву з квітня по жовтень чісяці становить 130-300 год/місяць і не поступається іншим центрально-європейським містам, де ши-юко використовуються сонячні технології з метою геп лбзабезпечення.

 Вся територія України придатна для розвитку сонячного теплопостачання. Мінімальні величини сонячного випромінювання в усіх пунктах спостерігаються у грудні. Сезонний період, коли використання сонячної енергії реальне для України, становить квітень-вересень, для південних районів - березень-жовтень. Енергія сонячної радіації за рік, що досягає поверхні землі у великих містах України, має значення: Сімферополь - 4,99 ГДж/м2, Одеса - 4,88 ГДж/м2, Донецьк - 4,44 ГДж/м2, Київ - 4,12 ГДж/ м2, Суми - 3,89 - ГДж/м2, Львів - 3,85 ГДж/м2.

 Біотехнології, утилізація відходів. Енергетичний потенціал визначається такими технологічними напрямками: анаеробне збражуваннягною, спалювання відходів АПК та інших галузей, використання агрокультур для отримання спиртового палива шляхом ферментації, перетворення біомаси у газоподібні або рідкі види палива за допомогою термохімічних технологій, виробництво із рослинних культур ма-сел і замінників дизельного палива.

 Кількість відходів рослинної біомаси в Україні Укладає щорічно 40 млн. т, що еквівалентно 25-30 шрд, м3 газу на рік; щорічні відходи тваринництва та птахівництва в Україні становлять 32 млн. т сухих та 10,3 млрд. м3. В Україні у лісовідвалах накопичилось понад 14 млн. м3 відходів, у лісах знаходиться ще 7 млн. м3, причому процес нарощування відходів продовжується. У регіонах Західної України відходи деревообробки і заготівлі являють собою серйозну соціальну (екологічну) проблему.

 Для України важливого значення набуває використання природних та техногенних джерел низько-потенційної теплоти з температурою 5-40 °С і вище, вторинних енергетичних ресурсів (ВЕР) - за допомогою теплонасосних установок (ТНУ). У нашій державі в існуючих системах холодопостачання підприємств за рахунок організації комбінованого виробництва холоду та теплоти за теплонасосною схемою додаткові теплові потужності можуть становити близько 1000 МВт. Використання компресійних елект-роприводних ТНУ класу "вода-повітря" у системах опалення та вентиляції промислових цехів, насосних станцій та теплиць може забезпечити сумарні теплові навантаження близько 4900 МВт.

 Геотермальна енергія. Джерела геотермальної енергії розташовані по всій території України. Оскільки ці джерела мають надзвичайно широкий спектр характеристик, неможливо уніфікувати технічні рішення по об'єктах та обладнанню, яке на них застосовуватиметься.

 Україна має значні потенційні ресурси геотермальної енергії. Районами її можливого використання є Крим, Закарпаття, Прикарпаття, Донецька, Запорізька, Луганська, Полтавська, Харківська, Херсонська, Чернігівська та інші області. За різними оцінками потенційні ресурси геотермальної теплоти в Україні зможуть забезпечити роботу геотермальних електростанцій (ГТЕС) загальною потужністю до 200-250 млн. кВт (при глибинах буріння свердловин до 7 км та періодах роботи станції 50 років) і систем геотермального теплопостачання загальною потужністю до 1,2-1,5 млрд. кВт (при глибинах буріння свердловин до 4 км і періодах роботи систем 50 років).

 Серед перспективних районів необхідно відзначити Закарпаття, Крим, Львівщину. Так, у Закарпатті на глибинах до 6 км температури гірських порід досягають 230-275 °С (пошукова свердловина Мука-чівська-1 показала температуру гірських порід 210 °С на глибині 4200 м. У Криму найбільш перспективними є Тарханкутський район та Керченський півострів.

 Можна стверджувати, що за власним паливно-енергетичним потенціалом Україна знаходиться не в найгіршому стані порівняно з більшістю країн Європи, однак ефективність його використання значно нижча середньосвітового рівня.

 В цілому рівень забезпеченості України власними ПЕР у 1992 р. становив 45%, а з урахуванням постачання ядерного пального з Росії - 37%. У кінці XX століття рівень забезпеченості власними енергоресурсами становить 42 - 44 %, в тому числі вугіллям на рівні 80%, газом - на 21%, нафтою - на 25%.