ЯНУКОВИЧА – ПОД СУД! ОСВОБОЖДЕНИЕ ЛУЦЕНКО НЕЛЕГИТИМНО!

Освобождение Юрия Луценко из неволи стало удивительной новостью для всей Украины и не только. Ну, разве что не для Януковича, Лутковской и чиновников из Комиссии по помилованию. А вот почему это случилось – четкого ответа по сей день нет. Наиболее наивные верят в чувство христианского всепрощения, которое теплится в душе Президента, другие твердят о стремлении власти выторговать у Европы столь необходимое соглашение об ассоциации Украины с ЕС, третьи... Автор терпеливо выслушал всех и сделал собственные выводы. Первое, что удивило: как Янукович мог решиться помиловать осужденного без его личного прошения? А Луценко, заметим, за решеткой проявил себя много лучше, чем в кресле министра. И как сказал, что виновным себя не считает и о помиловании не попросит – так и сделал. Ах да, на защиту политического невольника со всей принципиальностью выступила омбудсмен Лутковская: ну, типа "человек страдает физически, ему бы подлечиться в домашних условиях, то да се..." Для госпожи обмудсмена спешим напомнить: на тюремных "больничках" томятся тысячи осужденных в куда более тяжелом состоянии, нежели Луценко: СПИД, туберкулез и прочие тяжкие недуги в последней стадии, не оставляющие шансов на выздоровление, почему-то не стали основанием для ходатайств омбудсмена и для помилования. Почему бы госпоже Лутковской не вставить в свое персональное обращение к Президенту по поводу Луценко пару фамилий этих доходяг – просто для приличия?

ЯНУКОВИЧА – ПОД СУД!  ОСВОБОЖДЕНИЕ ЛУЦЕНКО НЕЛЕГИТИМНО!

Президент помиловал Луценко с нарушением необходимой процедуры. По закону для помилования необходимо, чтобы осужденный сам обратился к президенту, однако такого обращения от экс-главы МВД не было.

Президент Виктор Янукович помиловал экс-главу МВД Юрия Луценко с нарушением необходимой процедуры, так как бывший заключенный не обращался к главе государства с просьбой об освобождении. Согласно указу Януковича от 16 сентября 2010 года, для помилования заключенного необходимо соответствующее прошение от самого осужденного. Однако Юрий Луценко не просил президента о помиловании и не поблагодарил его за такой поступок, пишет "Коммерсантъ-Украина".

Напомним, 7 апреля президент Янукович подписал указ №197/2013, которым помиловал ряд осужденных, среди которых экс-министр внутренних дел Луценко и бывший министр охраны окружающей природной среды Филипчук. Сообщение об этом пресс-служба главы государства обнародовала на официальном сайте в 9:30. Указ вступает в силу со дня его подписания.

К президенту с просьбой о помиловании Луценко обратилась уполномоченный Рады по правам человека Она констатировала, что за время отбывания основного наказания в местах лишения свободы "у Луценко неоднократно фиксировалось ухудшение состояния здоровья многими медицинскими специалистами, что привело к необходимости оперативного хирургического вмешательства".  Позднее пресс-служба главы государства сообщила, что Янукович обратился к Комиссии при президенте Украины по вопросам помилования с просьбой безотлагательно рассмотреть обращение Лутковской. Сам Луценко, а также его родные неоднократно заявляли, что не будут просить помилования у президента, так как считают обвинения необоснованными и расценивают их как политическую расправу.

СПРАВКА

Утверждён новый порядок помилования осужденных в Украине
16 сентября 2010 г. Указом Президента Украины №902/2010 утверждено Положение о порядке совершения помилования.
Новым Положением предусмотрено, что помилование осужденных совершается в виде:
- замены пожизненного лишения свободы на лишение свободы на срок не менее двадцати пяти лет;
- полного или частичного освобождения от отбывания как основного, так и дополнительного наказания;
- замены наказания или не отбытой его части более мягким наказанием.

Право ходатайствовать о помиловании имеет право лицо, которое: осуждено судом в Украине и отбывает наказание в Украине; осуждено судом иностранного государства и передано для отбывания наказания в Украину без условия о неприменении помилования, приговор суда в отношении которого приведен в соответствие с законодательством Украины; осуждено в Украине и передано для отбывания наказания иностранному государству, если это государство согласилось признать и выполнить принятое в Украине решение о помиловании.

Ходатайство о помиловании может быть подано после вступления приговора в законную силу, а при рассмотрении дела в кассационном порядке - после принятия решения соответствующим судом. Предварительное рассмотрение ходатайств о помиловании осуществляет Комиссия при Президенте Украины по вопросам помилования. О помиловании осужденного Президент Украины издаёт указ.

Освобождение Луценко: что это было? И что будет?

Освобождение Юрия Луценко из неволи стало удивительной новостью для всей Украины и не только. Ну, разве что не для Януковича, Лутковской и чиновников из Комиссии по помилованию. А вот почему это случилось – четкого ответа по сей день нет. Наиболее наивные верят в чувство христианского всепрощения, которое теплится в душе Президента, другие твердят о стремлении власти выторговать у Европы столь необходимое соглашение об ассоциации Украины с ЕС, третьи... Автор терпеливо выслушал всех и сделал собственные выводы.

Первое, что удивило: как Янукович мог решиться помиловать осужденного без его личного прошения? А Луценко, заметим, за решеткой проявил себя много лучше, чем в кресле министра. И как сказал, что виновным себя не считает и о помиловании не попросит – так и сделал. Ах да, на защиту политического невольника со всей принципиальностью выступила омбудсмен Лутковская: ну, типа "человек страдает физически, ему бы подлечиться в домашних условиях, то да се..." Для госпожи обмудсмена спешим напомнить: на тюремных "больничках" томятся тысячи осужденных в куда более тяжелом состоянии, нежели Луценко: СПИД, туберкулез и прочие тяжкие недуги в последней стадии, не оставляющие шансов на выздоровление, почему-то не стали основанием для ходатайств омбудсмена и для помилования. Почему бы госпоже Лутковской не вставить в свое персональное обращение к Президенту по поводу Луценко пару фамилий этих доходяг – просто для приличия?

Помимо этого, не взирая на радость за Юрия Луценко, переполняющую душу автора, вкралось нехорошее подозрение, что господин Президент в данном конкретном случае превысил свои полномочия. Ибо изучение текста Указа Президента "Про положение про порядок осуществления помилования" от 16 сентября 2010 года навело на мысль, что в данном случае процедура была нарушена.

В соответствие с п.3 Указа право ходатайствовать перед Президентом о помиловании имеет лишь осужденный. А коль так – помилование Луценко не легитимно и его в любой момент могут снова загнать на нары: достаточно какому-то ревнителю законности опротестовать решение Президента. Мы поинтересовались мнением людей мудрых и всезнающих. Их позиции диаметрально разделились.

Так, глава Харьковской правозащитной группы Евгений Захаров, чью кандидатуру дважды выдвигали на пост омбудсмена, считает, что процедура помилования – это образно говоря "внутриведомственный документ", когда Президент устанавливает правила, по которым должны действовать его подчиненные. Но право миловать делегировано Президенту Конституцией, а Основной Закон – это Закон прямого действия, стоящий выше любого Указа или Положения. Поэтому в данном случае Президент вправе действовать по принципу: что хочу – то и ворочу. Он может, вообще говоря, миловать и без чьего-либо ходатайства.

С Захаровым категорически не согласен его именитый коллега – лидер "Донецкого мемориала" Александр Букалов. Случай с Луценко он классифицирует как "избирательную справедливость". Букалов считает, что п.3 Положения не дает права ходатайствовать о помиловании кому-либо за исключением самого осужденного. Причем, по словам Букалова, требование признать ходатаем свою вину не является обязательным. Но обратиться к Президенту лично – этого не избежать, если уж следовать букве закона.

Адвокат Валентина Теличенко, представляющая интересы Луценко в ЕСПЧ, считает, что Президент обязан придерживаться положений Указа о помиловании. И если бы текст Указа категорически запрещал кому-то за исключением осужденного ходатайствовать о помиловании, то Януковичу следовало сначала отменить Указ и установить новые правила, после чего реагировать на обращение омбудсмена. Но Теличенко считает, что в п.3 действующего Положения круг лиц, которые имеют право обращаться за помилованием очерчен не четко – в предыдущей версии Указа это было сделано более детально. А коль не запрещено, значит разрешено. Она не видит признаков превышения власти в действиях Президента.

Как видим, три именитых толкователя законов трактуют действия Януковича по-разному, и "профессиональные дилетанты"-журналисты не в праве вмешиваться в дискуссию.

Но остается открытым еще один вопрос относительно чудесного освобождения Луценко. Поражает оперативность власти в реагировании на письмо омбудсмена. В данном случае чиновничество совершило подвиг оперативности во имя скорейшего освобождения заключенного. В соответствие с "Порядком осуществления помилования", просьба о помиловании направляется администрации учреждения по исполнению наказания. В течение 15 дней тюремное руководство обязано переправить обращение в Администрацию Президента, а именно – в Управление по помилованию при Президенте. При этом к просьбе о помиловании следует приложить пухлый пакет документов: копия приговора, постановления и решения судов, подробную характеристику из мест лишения свободы... Не даром "Порядок" отводит на это полмесяца.

Далее – по процедуре. Управление вправе запросить у органов власти дополнительные документы по персоне. Рассмотрением обращений в Управлении занимается одноименная Комиссия. И заседает она, как вы догадываетесь, не каждый день. После ознакомления с материалами члены Комиссии голосуют и предоставляют Президенту свои предложения по результатам голосования. Когда Президент ознакомится с предложениями Комиссии и сколько времени займет подготовка Указа о помиловании – "Положение" или иной документ не оговаривает.

Случай с Луценко – беспрецедентный. Вопреки практике, когда прошение подает сам осужденный, и оно через администрацию учреждения по исполнению наказания движется дальше по инстанциям, о снисхождении просил не осужденный, а омбудсмен. Лутковская направила свое обращение напрямую в АП. Но без упомянутого пакета документов Комиссия по помилованию не могла рассмотреть ее обращение. Значит, следовало обратиться с запросом в колонию, где находится Луценко, дождаться подготовки всех характеристик, копий приговора и постановлений суда, фельдъегерская служба все это должна доставить на улицу Банковую в Киев... Даже если предположить, что день доставки всех документов совпал с днем очередного заседания комиссии (проведения внеочередных заседаний Положение не предусматривает), все равно, в несколько дней не уложиться. Значит – Луценко освобождали авральным порядком.

К тому же не ясно, почему Лутковская "попросила за Луценко" именно сейчас, а не раньше? Ведь Положение про помилование допускает сокращение отбывания наказания и до истечения половины срока – в случаях, "требующих особо гуманного отношения" – в истории с Луценко это, очевидно, могло быть состояние здоровья осужденного, которое ухудшилось у него не вчера.

Что послужило причиной? Возможно, то, что через несколько дней Высший специализированный суд планировал огласить решение по кассационной жалобе Луценко – уже 10 апреля? А после этого, как известно, мог быть запущен механизм рассмотрения обращения адвокатов Луценко в Европейский суд по правам человека? То, что ЕСПЧ принял бы решение в пользу Луценко – это и к бабке не ходи. Ну а Украине после этого деваться было бы некуда – освобождать – и точка! Но одно дело, если Янукович помилует Луценко до приговора по кассации, другое – если после.

Правда, тут есть одно "но". Даже с учетом принятия ЕСПЧ жалобы адвокатов Луценко в первоочередном порядке, решение можно было получить минимум года через полтора – аккурат к истечению срока наказания, назначенного украинским судом. То есть, кроме морального удовлетворения Луценко в любом случае ничего бы не получил.

К тому же властям ничто не мешает сфальсифицировать еще пару-тройку уголовных дел, "арестовать подследственного" и начать по ним производство, как это было сделано в отношении Юлии Тимошенко. Тогда – прощай ЕСПЧ! Более того, даже в рамках нынешнего дела, по которому Луценко осужден, Высший специализированный суд мог принять соломоново решение: "обнаружить грубые процессуальные нарушения" и направить дело на новое расследование. Луценко при этом также автоматически терял шанс обратиться в ЕСПЧ. Ничего этого власть не сделала.

И еще одно возможное объяснение стремительному вызволению Луценко. Властью двигал страх, что Европейский суд прикажет перевести Луценко по правилу 39 Регламента Европейского суда в цивильную больницу. Существовала ли такая переписка с судом, знала ли об этом улица Банковая – можно только гадать. Но то, что сегодня Луценко ложится на вторую операцию косвенно подтверждает: перевод в гражданскую больницу был вполне прогнозируемым результатом переписки с ЕСПЧ вскоре после оглашения решения по кассации.

Допустить, что на Комиссию по помилованию при Президенте подействовали некие материальные аргументы (что по утверждению знатоков отнюдь не новость) в случае с Луценко нельзя – ведь тут замешана большая политика. Значит, остаются две версии: Европа-таки додавила упорного Януковича, либо последнее: во власти – полные профаны, которые не могут ничего просчитать и красиво исполнить. Ибо помилование Луценко в том виде, в каком оно было реализовано, представляет Януковича и его команду в глупейшем, самом беспомощном виде.

Глубоко законспирированные источники автора в эшелонах украинской и европейской власти утверждают, что Януковича попросту "додавили". Казалось бы: чего бояться Президенту, выдержавшему многомесячный прессинг Европы и Америки по вопросу Юли и Юры? Янукович и так практически невыездной: ручкаться с ним европейские лидеры не желают, саммиты игнорируют, его вертолетная площадка на склонах Днепра с сигарным залом простаивает без дела. Но это он переживет. Хуже другое: дела в украинском царстве – швах: денег нет, даже реформа госслужбы откладывается, уже решили экономить на нищем образовании, без международных кредитов гривну не удержать, ахметовский металл не продается... А ведь соглашение об ассоциации Украины с ЕС предоставляет не только льготные условия для предоставления Шенгена украинским заробитчанам и прочим, но и значительные преференции украинским экспортерам. Да и в финансовой сфере беда: гривну никак нельзя отпускать (а надо). Дефицит торгового баланса зашкаливает. Отсрочить катастрофу до выборов можно лишь с помощью международных кредитов. На этом фоне запад мог очень даже продуктивно поторговаться: вы – свободу Юре и Юле, мы вам – соглашение об ассоциации и денег.

 Вопрос становится ребром: отпустить этих политузников или плюнуть на западные блага? Луценко на свободе – полбеды для власти. К тому же, со здоровьем у Юрия Витальевича, похоже, и впрямь нелады. И, судя по острожным высказываниям Луценко, он не горит желанием возглавить революционное движение против нынешней власти. Под освобождение Тимошенко тоже можно разработать схему: например, изобличив реальных заказчиков убийства Щербаня и сняв обвинения с Тимошенко, а также похерив дело по ЕЭСУ. Впрочем, для этого требуется время, которое можно использовать для получения внешнеполитических и финансовых дивидендов за освобожденного Луценко.

 Но Юлия Владимировна на свободе – это для Януковича гарантия проигранных президентских выборов. Что делать: смириться с проигрышем уже сейчас и в оставшееся время максимально подеребанить страну? Или плюнуть на главное требование Запада, на его помощь, на окончательный завал в экономике и на недовольство электората, сделав ставку на беспредел в избирательной гонке? В обоих случаях у партии власти очень мало шансов на выигрыш.

Но кто же в таких делах довольствуется синицей в руках, когда остается хоть и эфемерный шанс поймать журавля?...

И тем не менее, у Тимошенко есть шансы выйти на свободу в обозримом будущем. В значительной мере они определяются экономической ситуацией в стране и запасом прочности системы. Какова она на самом деле, вряд ли знают даже на Банковой и Грушевского. По разным оценкам, сегодня объемы теневой экономики Украины достигают 50-70%. Что делать Януковичу и его команде? Ну, хоть монетку бросай...

http://blogs.pravda.com.ua/authors/yeltsov/516515c335968/  

ДОКУМЕНТЫ ДЛЯ РАЗМЫШЛЕНИЯ

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАИНЫ № 197/2013

О помиловании осужденных

 Розглянувши клопотання про помилування осіб, засуджених судами України, пропозиції Комісії у питаннях помилування та беручи до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, строк фактичного відбуття покарання, особу засуджених, їх стан здоров'я, поведінку і ставлення до праці до вчинення злочину та після засудження, відшкодування завданого збитку, думку органів і установ виконання покарань, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо доцільності помилування та інші обставини, відповідно до пункту 27 статті 106 Конституції України постановляю помилувати:

1. ВІКУЛІНА Сергія Олександровича, 1958 року народження, засудженого вироком Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 3 лютого 2006 року, - звільнити від подальшого відбування покарання.

2. ВОСКАНЯН Ірину Борисівну, 1974 року народження, засуджену вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 квітня 2004 року, - звільнити від подальшого відбування покарання.

3. ЛУЦЕНКА Юрія Віталійовича, 1964 року народження, засудженого вироком Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року, - звільнити від подальшого відбування основного покарання.

4. МОГІЛЬОВЦЕВА Дмитра Петровича, 1981 року народження, засудженого вироком Болградського районного суду Одеської області від 21 листопада 2011 року, - звільнити від подальшого відбування основного покарання.

5. РЯСЕНЦЯ Олександра Сергійовича, 1982 року народження, засудженого вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 1 лютого 2011 року, - звільнити від відбування покарання.

6. ФІЛІПЧУКА Георгія Георгійовича, 1950 року народження, засудженого вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 5 квітня 2012 року, - звільнити від призначених судом основного та додаткових покарань.

Указ набирає чинності з дня його підписання.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

7 квітня 2013 року

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 902/2010

Про Положення про порядок здійснення помилування

1. Затвердити Положення про порядок здійснення помилування (додається).

2. Визнати такими, що втратили чинність:

Указ Президента України від 19 липня 2005 року № 1118 «Про Положення про здійснення помилування»;

Указ Президента України від 28 вересня 2009 року № 768 «Про внесення зміни до Положення про здійснення помилування».

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

16 вересня 2010 року

ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України

від 16 вересня 2010 року № 902/2010

ПОЛОЖЕННЯ про порядок здійснення помилування 

1. Це Положення визначає порядок здійснення Президентом України помилування відповідно до пункту 27 частини першої статті 106 Конституції України.

2. Помилування засуджених здійснюється у виді:

заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років;

повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;

заміни покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням.

3. Право клопотати про помилування має особа, яка: засуджена судом України і відбуває покарання в Україні; засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;

засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування.

4. Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а при розгляді справи в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом.

У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання.

5.  Особа, яку раніше було неодноразово (два і більше разів) засуджено за вчинення умисних злочинів або до якої раніше було застосовано амністію, помилування, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від відбуванню покарання з випробуванням, якщо вона до погашення чи зняття судимості знову вчинила умисний злочин, може бути помилувана лише у виняткових випадках.

6. Клопотання про помилування засуджених, які не стали на шлях виправлення або не відбули половини призначеного їм строку покарання, а також клопотання осіб, засуджених за тяжкі чи особливо тяжкі злочини, можуть бути задоволені лише за наявності обставин, що потребують особливо гуманного ставлення.

7. Клопотання про помилування особою, засудженою судом України, яка відбуває покарання в Україні, або засудженою судом іноземної держави і переданою для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, подається через адміністрацію установи виконання покарань або іншого органу, що здійснює виконання кримінальних покарань. Адміністрація в установленому порядку реєструє клопотання і протягом п'ятнадцяти днів з дня подання направляє його до Адміністрації Президента України разом із копіями вироку, ухвали і постанови суду, докладною характеристикою про поведінку особи і ставлення її до праці із викладеною письмово думкою адміністрації і, як правило, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх про доцільність помилування, а також іншими документами і даними, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування.

8. Підготовку матеріалів до розгляду клопотання про помилування та повідомлення заявника про результати такого розгляду здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Президента України (далі - Управління).

Управління для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку запитувати та одержувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, установ виконання покарань необхідні для розгляду клопотання про помилування документи, матеріали та інформацію.

9. Під час розгляду клопотання про помилування враховуються: ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, поведінка і ставлення особи до праці до засудження та в установах й інших органах виконання покарань, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди та інші обставини;

думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських організацій, трудових колективів тощо про доцільність помилування.

10. Клопотання про помилування і підготовлені Управлінням матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування (далі - Комісія).

Комісія утворюється Президентом України у складі голови, двох заступників голови і членів Комісії. Одним із заступників голови Комісії є за посадою Керівник Управління. Обов'язки секретаря Комісії виконує один із членів Комісії.

Організаційною формою роботи Комісії є засідання, які скликаються і проводяться головою Комісії, а за його відсутності - одним із заступників голови Комісії.

Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більшість її складу.

Рішення Комісії приймаються шляхом голосування більшістю присутніх на засіданні членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним.

11. Клопотання про помилування, що не підлягають задоволенню за обставин, передбачених цим Положенням, Управління доповідає Комісії.

12. Пропозиції Комісії за результатами попереднього розгляду клопотань про помилування оформляються протоколом, який підписують голова та секретар Комісії.

13. За результатами попереднього розгляду клопотань про помилування і матеріалів, підготовлених Управлінням, Комісія вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування.

Про клопотання, підстав для задоволення яких не знайдено, Комісія доповідає Президентові України.

14. Про помилування засудженого Президент України видає указ.

15. У разі відхилення Комісією клопотання про помилування повторне клопотання щодо особи, засудженої до довічного позбавлення волі, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії не раніш як через п'ять років, а щодо інших засуджених - не раніш як через рік із часу відхилення попереднього клопотання. Повторне клопотання, що надійшло до закінчення цих строків, повертається заявникові з відповідним роз'ясненням.

16. Укази Президента України про помилування засуджених для виконання надсилаються:

щодо осіб, які відбувають покарання в установах чи органах виконання покарань, - Державному департаменту України з питань виконання покарань;

щодо осіб, які звільняються від додаткових покарань, - відповідним судам;

щодо осіб, засуджених до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, до службових обмежень для військовослужбовців чи до позбавлення військових звань, - Міністерству оборони України;

щодо інших осіб - відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

Крім того, укази Президента України про помилування засуджених надсилаються Міністерству внутрішніх справ України до відома та іншим державним органам для забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбули покарання.

17. Органи, на які  цим Положенням покладено виконання указів Президента України про помилування засуджених, про їх виконання повідомляють Адміністрацію Президента України.

18. Контроль за виконанням указів Президента України про помилування здійснює Комісія.

Теперь любой гражданин Украины может подать в суд иск-заявление о нелегитимности Указа Президента В. Януковича о помиловании пана Ю.Луценко.